Відчайдушне життя

Я хочу, щоб було темно і туманно, холодно.. І взагалі жовтень. Мені набридло очікувати дні, коли я безтурботно самотня. Немає тих сподівань, коли пропала відвага, Немає тієї надії, коли не існує кохання. Чи боляче нам, коли інші скривдили душу, А потім, кидають у нас брудом найвеличніших фраз Чи боляче опускатися вниз, коли все так гармонійно, Але весь час не працює для вас. Не про нас. Чому люди почали любити страждання І докоряють себе про якісь злі благання? У чому сенс, коли хороший твій друг, Прощає тебе, хоча вірить іншим навкруг. Це життя! І в якийсь момент голову до неба підняєш: «Господи, я все зрозумів, та навіщо так боляче караєш?... » А душа каже:"Змінись!"