У великому дворі, посередині Європи
Жив заможний чоловік, господарство вів.
Мав гектарів сто землі, кількасот голів худоби,
Річки дві, що і не видно оком берегів…
За худобою не дбав він - у хліві стогнала,
І за їжу працювала для його добра.
Це одне велике горе звірів об'єднало
І господаря прогнати їм пришла пора.
Свині з хліву обізвались,у багнюці рила:
-Доки це терпіти будем ? Геть панську сваволю!
Станьмо вкупі, милі браття, бо ми разом – сила!
Годі нам в хліві конати! Вирвемось на волю!
-Чи ж ви бідні, поросята? Чи вам жити важко?
Лежите собі в сараї, до роботи зась!
Ну а ми на полі орем кожен день так тяжко –
Коні свиням говорили. – Повставати час!
От зібралось добре панство на кривавий суд,
Та господар втік із хати у сусідній двір…
Виливали свині з хліва вслід йому весь бруд,
Звинувачення про злочин внесли на папір.
Полягло голів чимало від скажених псів-
Вірних слуг господаря, що покинув трон,
А сам тишком у сусіда у гостях засів,
Та частенько йому сниться золотий батон.
А тим часом в господарстві почалися зміни:
Річка Чорна повернула у сусідній двір,
Почали тварини зводить від сусіда стіни,
І до влади розпочався головний відбір.
Свині рохкали, що зможуть керувати вдало,
Річку повернуть до двору. Заживуть на славу!
Побрехеньками худобу свинство годувало,
Кожен день зібравшись в раді на нову виставу.
Коні владу доручили свиням товстопиким,
Вже у мріях на галяві смакували трави…
Та було розчарування надто завеликим…
Свині їм приготували зовсім інші страви…
Так і гнуть горби коняки, орють свиням поле
І їдять гнилий буряк та жорстку солому…
І, мабуть, не буде щастя їм уже ніколи…
Бо коняки, жаль, не треба в світі цім нікому…
19.04.2018 21:03
85
Оцените, пожалуйста, это стихотворение. Помогите другим читателям найти лучшие произведения.
Только зарегистрированные пользователи могут поставить оценку!
Комментарии