Життя та Смерть.

Життя та Смерть крокують близько, Цю істину розуміє і мала дитина. І скін, - то є не високо, не низько, А поруч… всьому прийде година… Живе людина, навіть і не знає, Що через мить померти може. Йде кудись, спішить або гуляє, А тут її загибель переможе… Наприклад, особа є, заможна дуже, Живе вона в палаці, грошей багато. Як люд простий живе, то їй байдуже, Вона постійно наживається завзято. Все накопичує, купує землі та авто, Вкладає гроші в банки, щоб зростали, Скуповує квартири і дома, - житло… Все пнеться на верхів'я п'єдесталу… І сенс життя стає в «збиранні грошей», Чим більш їх, - почувається найкраще. Нічого більш людину не тривожить… Стає те існування всяк пропаще… Так от, живе та багатіє, не сумує, І, раптом, - випадок нещасний… І вже стежиною небіжчика крокує… Що далі буде з ним, цілком не ясно. Куди подіне все нахапане добро, Що так старанно, довго наживав? Житло і землі, гроші та авто, - Майно, яке невтомно все збирав? В могилу скарб не забере, це – факт, Де він опиниться, - ніхто не знає… Вистава скінчена, це явно не антракт… І скарб весь там, за межею, залишає… До чого нині все це вам я розповіла? - Що жити треба без зневаги та образ. Летіти в височінь, розкривши крила, Радіти існуванню, й буде все гаразд!