Туга.

Як би ви знали, як воно болить, Коли в душі всяк час холоне туга… Як крає біль, але єство мовчить… Здається, навкруги лише наруга… Як щем захоплює тебе в полон, Коли не можеш навіть зрозуміти, - Де біль скінчиться, де кордон? І ти не знаєш, куди себе подіти… Кортить себе кудись закрити, Сховаться від різкої тої болі. І просто жити, і життю радіти, Але не дітися від сумної долі… Як ці страждання зупинити? Зробити так, щоб муки відійшли? Як болість в пастку полонити Щоб мордування ті пройшли? Туга всіляко, на серці – хуртовина, Шматує дрібно душу люта біль… А в мріях – файно квітне полонина, Пташиний спів там лине звідусіль… І тут збагнула я, чому воно болить, І що зробити, щоби мука вщухла, - Себе потрібно любити та хвалить. Подумала, - і біль повільно стухла…