Я не здамся без бою.

Більше я не здамся смутку в полон, І ні печаль, ні сум мене не дожене. Не спорудити більше новий Вавілон, Жорстке розчарування не прийде. Без бою я не здамся більше, нізащо! Я не дозволю радість у мене забрати! Не дам творить дурниці, казна що, Не зможе більше туга тіло роздирати! Одягну захисну й міцну броню, Меча до рук візьму, одягну шолом, Від зла, лихих людей я вбороню. Захищена зо всіх сторін я ореолом. Покій мені лишень у сні насниться, І все життя моє – суцільна та борня. Не нападати буду, тільки борониться, Не буду сіяти жорстоке й лихе зерня. І в час, коли лихоліття зле настане, І хтось з мечем, з нападками прийде, - Той по заслугах, в «рало», і дістане, - Навіки вічні з горизонтів пропаде! Я звикла завше тільки захищати, Навмисно зла я людям не роблю. Але, коли образять, - маю я карати, Зітру на порох, знищу, розбомблю!