Мавка

У чарівнім лісі давнім Мавка мешкала собі. Її життя було преславнім, Хоч і жила собі на самоті. Із ранку вмивалася росою, І у струмку вона купалась. Наділена чарівною красою, Довіку молодою залишалась. Лице її було кругленьке, Зелені очі, мовби ті озера, І тіло - гнучке й легеньке, Рудоволоса, немов Венера. Співала, танцювала повсякчас, І Щезнику зрідка допомагала, І сумувала, і сміялась водночас, А потім, у печері спочивала… Чаклунка-мавка так живе і досі, Вона – безсмертна, як сам ліс. Зайду до неї, як буде по дорозі, Знайду я шлях, бо відшукала міст.