Шлях в нiкуди.

Іду тривалий час я шляхом У тунелі, де немає світла… Прожогом, тремчу зі страху, Бракує там мені повітря… Прохід цей забирає мою силу, І манить дати різко задній хід… Я вибрала, напевне, злу годину, І йти туди було зовсім не слід… Так манить марево примарне Десь здалеку, і ледве видне… І навіть небо там безхмарне, Знається, гарне, не огидне… От і біжу туди на всіх парах, Щоб свою душу відігріти… Очікую якийсь отримать знак, Котрий поможе зрозуміти… Проте, не скінчиться, мабуть, Гонитва за оманливими чарами. Це – шлях в нікуди… Іншу суть Можливо угледіть за хмарами. Радіти треба всім речам простим, І цінувати кожну добру мить! Тоді не буде огортати душу дим, І лиху в серці вогник не згасить!