Біда не в тім...

Біда не втім, що хуртовина люта, І що довкола все снігом замело. Не можу взагалі ніяк заснути, Все дивлячись в засніжене вікно… Не в тім печаль, що є негода, І не від того смуток наростає. Й не від буревію мені шкода, Що землю він снігом огортає… Не в тому річ, що заметіль буяє, І аж ніяк, не в тім, що – холоди. Й також безупинно сніг кружляє, Від цього зовсім не чекатиму біди. І що пурга лютує, не в тім справа, Що хурделиця та завірюха шаленіє. Дивитися в вікно мені навіть цікаво, Як снігом замести все підряд зуміє. Не в тім нудьга, що снігом всюди Запорошило все цілком довкола… Порожньо на дворі, не ходять люди, Площина навкруги безлюдна, гола… А в тім халепа нагла, що не промине, Що ніц не можу почуття я зупинити… В тім, що ніяк не полюбиш ти мене… І в тім, що я тебе не можу розлюбити…