Примари кохання.

Кохання все ж iснує? Так чи нi? Це - догма, або лише досвiд? Хто честно вiдповiсть менi, - Слiд вiрити чуттям, наослiп? Чому без тебе я зовсiм одна? Чому сумна, коли тебе я бачу? Чому в думках з тобою я сама? А поруч із тобою, очiкую удачу? З тобою я на диво сподiваюсь, Чекаю свята, виконання мрiй. Й поруч невагомо почуваюсь. В обiймах ти своїх мене зiгрiй… Кохання добрим є не завжди, Взаємнiстю вiдповiдає рiдко. I деколи в багно ведуть слiди, Залишивши на серце мiтку… Здається часом, що любов, - Це зло, яке приносить лихо... I переконуєшся в цьому знов, Закохуючись в когось на втiху… І все ж, - примара чи любов?.. Омана чи направдi почуття?.. Повiрити i обпалитись знов?.. Не знаю…мовчить передчуття…