Брехня та правда.

Хто зна, - де правда, й де брехня?.. Де кривда, а де iстина, насправдi?.. Й не запалає на брехуновi полум'я… I на чолi не пишеться iм'я поправдi... I взнати як, - вигадують казки, чи нi? Як здогадатись, що тобi збрехали? Збагнути, - правда чи омана, - як менi? Й вiдчути точно, що мене не ошукали? Як вiрити людинi, що постiйно бреше, Вигадує та бажане видає за дiйсне?.. Морочить голову, ошукує не вперше, Iстину та факти перекручує зумисне? Чи правда й кривда для кожного своя? Може для когось то буде правда чиста, А iншому ж, - справжнiсiнька брехня?.. Невже бувае так? Це - справа особиста? Або, по справжньому, все ж, iстина одна, Iншоi, не бувае й нiколи буть не може? Нехай вона погана, кепська та сумна, Але брехня нiкому i нiде не допоможе?.. Брехня чи правда? Iстина чи хибнiсть? I де межа мiж вигаданим й справжнiм? Вiрити, що правда лиш одна – наївнiсть, Буде це здаватись уявним, недосяжнiм? Скажи, що вибереш - вигадку нудотну, Чи iстину гiрку? На втiху чи на лихо?.. Збагнеш правдиву iстину скорботну?.. Чи усвiдомиш пiдроблення, на втiху?..