"Такі спотворені світи"

Такі спотворені світи Таке запалене сумління Якого дідька слово "Ти" В мені народжує невміння? Невміння жити в самоті, Сприймати речі як належне, Невміння бачити в пітьмі, І крокувати обережно? Я дуже звикла слово "Так" Тобі казати ,але мало... Цим добрим словом, по шматках, Я свою душу поховала. І після цього, серед мрій, Ти думаєш їй легше стало? Вона похована і всеж жива.. Але коли тебе. Це. Хвилювало.