Бути собою

Нехай журбою проливною, Заповнюю я білий лист Я пори все лишусь собою! Такий вже маю вільний хист. Нехай навколо світ міняє Уявлення та прапори... Мене, без сумніву, впізнає Ногами вниз чи догори. Як мавка, в лісі заблукаю... Впаду, знов встану. Відшукаю. І попри страх "Своє" впізнаю. Бо як інакше? - Я не знаю.