Любов та мрія

Десь, колись в світі мрія блукала. Слізно долю нещасна шукала... В ніч коханого сміла згубити, А без нього не вміла жити. Ось вже мрію зустріла осінь... А вона все шукала, і досі Де знайти своє щастя - не знала, Але вірила й вірно чекала. Вже зима лютим подихом виє: “Позабудь його, вільная мріє, Твій коханий давно знайшов іншу, Не про тебе читає він вірші”. Не повірила мрія, змахнула Зимні сльози з очей і заснула. А на ранок, уквітчана сонцем, Що з весною лилось у віконце, Диво-мрія розплющила очі І побачила в світлій долонці - Руку милого,що так любила! ...Більше мрія любов не губила.