Кохання

Шаленіла я від тебе, Божеволіла весь час, Наче в мареві рожевім Кожну мить свою жила, Я гадала, що прокинусь, І забуду назавжди, Як кохала я даремно, Твої очі ті ясні, Та чомусь не можу й досі, Все забути, що було, Бо напевно це кохання, Справжнім все ж таки було, Що робити я не знаю, Вірю досі і чекаю, Та чеканню скоро край, Я забуду, так і знай, Час летить, життя триває, І я більше не чекаю, Та нікого не кохаю, Бо кохання, то журба, У неспокою душа. А чому так горювати? Краще іншого кохати, Де взаємність і підтримка, Щирість скрізь,а не фальшивість, І не ігри в почуття, А справжнісіньке життя. 13.09.2008@Я