/Юрий Сафроненко/
А ви замислювались, а що ж це - отой Рай?
Який попи пророчать так цинічно.
Це той містичний дивний небокрай,
Де будеш ти у втіхах жити – вічно?
А втіхи будуть, наче у ві сні?
Так гарно, наче вічно у відпустці.
Що ти на дачі бачиш у вікні -
А на столі – ген кожному по гусці!
Або, як ти не робиш нічого,
І на заводі вічно байдикуєш.
Прокльони чуть начальника твого,
А ти ген вічно геть його не чуєш!
Або могилу риєш, як завжди,
Й тобі фортуна посміхнулась знову -
Нову лопату з держаком фортовим.
Та пляшечку горілки назавжди?
В раю палити? З цим там боротьба.
Який же рай піде для штукатурів?
Їм ВІЧНО не палити – це ганьба!
Як жити у раю без перекурів?
Без перекурів – що це за життя!
Попи не розуміють геть процесу -
Їм день на будівництві – це буття
Вони б без перекурів вмерли б з стресу.
Та кожен бачить рай на власний смак!
В саду тинятись вічно без гітари?
А вічна тиша у раю, це як?
Ні! Вічна втіха - слухати фанфари!
Але один в саду – який це сенс?
Сусідів вічно можна дратувати!
Вони в раю, щоб вічно діференс
Між тишею та громом відчувати!
Ділити рай парканом – не пройде!
Ми вже проходили усі оці паркани!
В раю бєс-грєшнік спокій не знайде!
Бо вічно там балдєють хулігани.
Так для кого ж придуманий той рай?
Як поміститись всім в одному ліжку?
Як можна одночасно «грай-неграй»?
Та як на всіх ділити з ромом діжку?
А скільки ж нас безгрішних в світі є?
7, 8, може 9 міліардів!
Так уявіть, - а як це ВСЕ ЗАЙДЕ!?!?
(Враховуючи, безумовно, «гарних» гадів!)
Отим попам тинятись всеоднак
Шо між людей, що між святих деревів
Не знають ряси, що ж таке бардак!
Бо ТУТ «гуляють» ряси гастролерів.
Ніхто ніколи у раю не був!
Попи у мріях райських в рай літають -
Де райський сад? Не знав, млін, та забув!
Чуть шо, - агов! До бога посилають!
Сад райський – сказ для круглих ідіотів
Бєздєльнікам та дурачкам утіха
У пекло – всіх курців, рабів, сексотів!
Щось вічно не творити – зїде стріха!
А зятя не пилити – просто жах!
А туфлі сотні три у гардеробі?
А вії у повії на очах?
Казки усе! - Бо рай - пустеля Гобі!
Усім вона пасує, іще б пак!
Дерева вічні? Ні, бархани вічні!
Пісок усім однаковий на смак!
Гуляй та мрій, що ти троянда в січні!
Ну а попам залишилось одне –
Піти на підприємство працювати!
Нараз би улетучилось саме
Про райський сад євГєйський всім брехати.
Бо на Русі не відали раю!
У Яві жили – гарно заживали!
Любили Батьківщину та сімю,
Орали землю, а кадилом не махали.
Богів СВОЇХ - словянських поважали!
А не євГєйських «сарів та абрамів»!
Та не в раю, а вдома спочивали,
Не мріяли про манну та сезамів.
У Нашіх хлопців – наші поняття!
Їм не потрібні «сари та абрами»!
Примарні зАмки Раю майбуття
Що для пустелі лижі та фіг-вами!
Наш рай ОТУТ! І зараз, а не завтра!
А бог – наш Рід – в грудях та назавжди!
Для мене особисто – рай – сімя!
Таке там буде райське те життя
Які дерева там посадиш ти!
11.10.2019=GoldKing=/Доминикана/
12.10.2019 02:59
3
Оцените, пожалуйста, это стихотворение. Помогите другим читателям найти лучшие произведения.
Только зарегистрированные пользователи могут поставить оценку!
Комментарии