Первый снег

*** Снег загостился и остался, с утра лежит светлее дня, Я, забывая, что расстался, писал письмо тебе вчера. Писал о том, что снег в гостях, снежинки, как и ты, ранимы, Смотрел вновь бредни в новостях и ложью наслаждался несравнимой. Затем в окно зашла луна и звёзд печальные остатки. Вот зазвучала тишина и ветер, в окна шастать падкий. Теперь повсюду снег лежит. Он в эту ночь был первый. Преобразил весь скучный вид и нежно успокоил нервы. Я вспомнил, как катались в санях. Луна и звёзды. Только мы! И ночь была волшебная в мечтаньях, и не было прекрасней той зимы. *** Як випав сніг та й загосттився, І вранці він свтіліше дня... Забувши, я, що розлучився, Вночі писав тобі листа... Писав про те, що сніг в гостях, Сніжинки, наче ти, ранимі... Я плітки слухав в новостях Та насолоджувався ними. Тут місяць у вікно зайшов, З ним залишки зірок сумних, І тиша раптом пролунала Та вітер у вікні затих... А зараз всюди сніг лежить... Цієї ночі випав. Перший. Змінив він скучний краєвид, Спокоєм на душі завершив. І я згадав той сніг... і санки... Зірки та місяць... Тільки ми. Чарівна ніч була світанком... Гарніше не було зими... /автор перевода Гойнолка/