А я тебя ведь ждал

*** А я тебя ведь ждал. Всю жизнь. Неторопливо. Да вот, звучит финал. Кукушкой. Говорливо. Ах, поздно ты пришла, весна моя. Под осень. Смололи жернова волос колосья в проседь. Весёлые года остались за спиной. Весёлые друзья давно уж не со мной. Следы любимых жён сплелись за горизонтом. Кому я наречён и той виновен в чём-то. Старалась жизнь любя остаться интересной И в воду из огня кидала повсеместно. Сороки на хвостах носили всем доносы, А я витал в мечтах, к всей жизни без вопросов. *** А я ж тебе чекав. Повільно. Все життя. Та ось звучить фінал. Зозулею кує. Сміливо. Як пізно ти прийшла, моя весна. Під осінь... Де мелють жернова волосся колос в просідь. Веселі роки за спиною зостались, Та друзі всі давно вже не зі мною. Сліди жінок коханих в лісі заблукали, Єдина, що любив, обходить стороною. Хотів життя своє щасливо я прожити, Та в воду із вогню кидало тут і там. Чомусь по-справжньому не зміг я полюбити, Та до життя мого нема в мене питань... /автор перевода Гойнолка/