Пішов на схід. Та повернутись обіцяв.
Я пам’ятаю, як гуртом ми проводжали
Його в АТО. А він сміявся та не знав,
Що там, на небі, вже для нього готували,
Він був в боях, він бачив ворога в лице,
Хоча лицем його оскал навряд чи зветься,
Коли потрапив з побратимами в кільце,
Збагнув, що битись до загину доведеться.
А мати в ніч ту все заснути не могла,
Чомусь молилась, довго-довго так молилась,
Неначе серцем поруч весь цей час була,
Аж поки пташка у вікно її забилась.
І в цю хвилину зрозуміла:» Вже нема
Її соколика», бо то в віконце билась
Його душа, мов птах, самотня та сумна,
І головою мати стомлено схилилась.
Мій друг — герой, загинув вчора на війні,
І ми продовжувати маєм його справу,
Стати на захист української землі
Бо захищаєм Батьківщину та державу.
26.07.2017 20:22
76
Оцените, пожалуйста, это стихотворение. Помогите другим читателям найти лучшие произведения.
Только зарегистрированные пользователи могут поставить оценку!
Комментарии