Главная > Современники > Кузьменко Снежанна > стих в память погибшего друга в АТО
Кузьменко СнежаннаКузьменко Снежанна

стих в память погибшего друга в АТО

Пішов на схід. Та повернутись обіцяв. Я пам’ятаю, як гуртом ми проводжали Його в АТО. А він сміявся та не знав, Що там, на небі, вже для нього готували, Він був в боях, він бачив ворога в лице, Хоча лицем його оскал навряд чи зветься, Коли потрапив з побратимами в кільце, Збагнув, що битись до загину доведеться. А мати в ніч ту все заснути не могла, Чомусь молилась, довго-довго так молилась, Неначе серцем поруч весь цей час була, Аж поки пташка у вікно її забилась. І в цю хвилину зрозуміла:» Вже нема Її соколика», бо то в віконце билась Його душа, мов птах, самотня та сумна, І головою мати стомлено схилилась. Мій друг — герой, загинув вчора на війні, І ми продовжувати маєм його справу, Стати на захист української землі Бо захищаєм Батьківщину та державу.
26.07.2017 20:22
76
Оцените, пожалуйста, это стихотворение.
Помогите другим читателям найти лучшие произведения.

Только зарегистрированные пользователи могут поставить оценку!

Авторизоваться

© 1134013143

Рейтинг стихотворения

5.0
Оценок: 2
52
40
30
20

Комментарии