Скажи мені, мамо,звідки стільки злості?
Звідки стільки всіх жахливих лиць?
Від болю ломить сердце все и кістки
Так багато у щоденнику порожніх сторінок
Мені ж ти говорила мама
Що так складно доведеться мені з людьми
Тут все таке чуже,дике,дивне
А десь там,хороші минулі дні
Ти не брехала мені,мама,попереджала
Що це життя і тут ти сам за себе,
То тільки мені цього,мамо,мало
І жити за правилами це не для мене
Я пам'ятаю,мамо,що все не вічне
А ті хто поруч все рівно підуть
Я знаю мила,що життя не вічне
І да,я розумію,мам,що люди зраджують
19.01.2017 22:45
107
Оцените, пожалуйста, это стихотворение. Помогите другим читателям найти лучшие произведения.
Только зарегистрированные пользователи могут поставить оценку!
Комментарии