Небайдужість

Багато на небі,яскравих зірок, І неважливих,в голові думок. Коли лишаються, люди на одинці, Живеш серед поля у старій хатинці. Не має значення,що ти в вишиванці. Стоїш на зупинці, наче чужинці. Сльози ллються,коли не почута, Коли втіха боронить слова. Немає вже сил,а може розкута, Освітиться світлом,упрощеним рухом, Сміливість наблизить,до такого життя. Що відмикаються двері, рухом ключа. Стоїть окутана,холодними туманами, Вагається в омані злісних міражів, Думки,а що буває з не коханими? Коли одна стоїш між двох вогнів. Не зрозуміти їй,де вже реальність, Часом не розбереш це все життя, Як важко коли це проста банальність. А може крик,нема вже вороття. В шалений звук, твого серцебиття. Не дасть забути хвилини щастя, Душа болить,виривається з грудей, Коли в мить,повернути вже не страшно. Тих самих,безмежно закоханих людей. Ignatova.A